Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 925/714/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: Шимановський А.В. Обідний С.В., Олійник Ю.Є.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічних акціонерних товариств "Черкасиобленерго", "Азот"на рішення та постановугосподарського суду Черкаської області від 08 листопада 2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 р. у справі№ 925/714/13за позовомпублічного акціонерного товариства "Азот"допублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"про спонукання до укладення договоруВСТАНОВИВ:

У травні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про зобов'язання ПАТ "Черкасиобленерго" укласти договір про постачання електричної енергії в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.11.2013 р. (суддя Анісімов І.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. (головуючий - Тищенко О.В., судді - Гончаров С.А., Чорна Л.В.), позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано ПАТ "Азот" укласти з ПАТ "Черкасиобленерго" договір № 254 від 12.04.2013 про постачання електричної енергії з протоколом розбіжностей: на умовах ПАТ "Азот" - останній абзац п.5.3 договору та п.6.2 договору; на умовах ПАТ "Черкасиобленерго" - пункти 2.3.5, абз.3 п.5.1, 6.1.2, 6.1.3, 6.1.4, 6.1.5, 6.1.6, 7.5, 7.6, 7.7., 8.1.3.

В касаційній скарзі ПАТ "Черкасиобленерго", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким зобов'язати ПАТ "Азот" укласти з ПАТ "Черкасиобленерго" останній абзац п.5.3 та п.6.1.6 договору № 254 від 12.04.2013 р. на умовах ПАТ "Черкасиобленерго" в редакції, викладеній в протоколі розбіжностей.

В касаційній скарзі ПАТ "Азот" також посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та зобов'язати відповідача укласти договір в редакції ПАТ "Азот".

У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач просить залишити її без задоволення.

У справі оголошувалася перерва з 23.04.2014 р. до 30.04.2014 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, оговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 6 ст.179 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті (суб'єктів господарювання і негосподарюючих суб'єктів), електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 ГК України, частиною 3 якої визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше, як шляхом викладення договору, у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 275 ГК України виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910).

Згідно з п. 1.13 Правил, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Пунктом 1.6 вказаних Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, на основі типового договору, який є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п. 5.2 Правил).

Постановами НКРЕ України від 07.07.2011 №1291, від 03.11.2011р. №2119, від 05.04.2012 р. №369 було зобов'язано ПАТ "Черкасиобленерго" привести договір на постачання електричної енергії з ПАТ "Азот" у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією.

Пунктом 2 Постанови НКРЕ від 26.07.2012 №980 ПАТ "Черкасиобленерго", із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕ від 09.08.2012 №1034, зобов'язано до 31.12.2012 р. виконати вимоги п.3 Постанови НКРЕ від 05.04.2012 р. №369 та привести договір про постачання електричної енергії ПАТ "Азот" у відповідність до Правил користування електричною енергією.

ПАТ "Черкасиобленерго" підписало проект договору №524 від 12.04.2013 в редакції ПАТ "Азот", але з протоколом розбіжностей.

Відхиляючи вимоги відповідача щодо необхідності викладення п 5.3 договору саме у його редакції, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з того, що зі змісту пп. 6 п. 5.4 та пп. 5 п. 5.6 ПКЕЕ акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача є невід'ємною частиною договору та однією з істотних умов договору, тому віднесення даного документу до додатків запропоноване у редакції позивача не суперечить ні умовам типового договору ні положенням законодавства.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки редакція останнього абзацу п.5.3. Типового договору містить таке "…обумовленої відповідним актом екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача" і саме такий акт у вигляді додатку 1 до п.1.1.4 Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача є у матеріалах справи (а.с.106-128,т.2), але немає такого акту у вигляді додатку до спірного договору, хоча у п.9.1 договору він міститься під №10, але насправді додаток №10 до договору - це перелік уповноважених осіб споживача (а.с.105,т.2), отже викладення останнього абзацу п.5.3. договору містить посилання на додаток до договору, якого у матеріалах справи немає.

Також безпідставно не взято до уваги судом доводи відповідача щодо невідповідності п.6.2 проекту договору у редакції позивача п.6.1.6 Типового договору, в якому передбачено, що у випадку проведення планових ремонтних робіт в електроустановках постачальника або для приєднання нових споживачів у разі відсутності резервного живлення споживача електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником.

Натомість п.6.2 спірного договору передбачає право постачальника у такому випадку лише обмежити електропостачання споживача, тобто звужує його можливості порівняно зі встановленими Типовим договором, оскільки п.6.2 виведений з переліку випадків, визначених ст. 6 договору, в яких електропостачання може бути обмежено або припинено.

Отже, рішення в цій частині не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

Що стосується доводів касаційної скарги позивача про те, що запропоновані ним умови договору енергопостачання не суперечать положеннями типового договору, а лише конкретизують його, не відступаючи при цьому від змісту, а тому безпідставно відхилені господарським судом, то слід зазначити, що вони є безпідставими, адже ст. 179 ГК України гарантує право суб'єкта господарювання при укладенні господарських договорів щодо яких уповноваженими органами державної влади встановлена типова форма, конкретизувати запропоновані таким типовим договором умови але під конкретизацією, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, необхідно розуміти перехід від загальних ознак певного явища до більш чітких індивідуально визначених шляхом деталізації його окремих складових, тобто така операція перш за все направлена на розкриття змісту правочину, що, як наслідок, спричиняє збільшення та уточнення його умов.

Натомість запропоновані позивачем умови договору підміняють поняття конкретизації умов договору на їх оптимізацію шляхом зменшення запропонованих Типовим договором умов, при цьому нівелюючи баланс учасників договірних відносин, надаючи безпідставні преференції на користь позивача (п. 5.1, 6.1.2, 7.5, 7.6 у редакції позивача), а в п.2.3.5 позивач намагається вийти за межі умов типового договору шляхом внесення додаткових умов, які б в свою чергу стали наслідком можливого (тимчасового) обмеження у здійсненні функції контролю за рівнем споживання енергії, оскільки в даному випадку нехтується людській фактор: звільнення, лікарняні, відпустки, тимчасова непрацездатність, тощо, а п. 8.1.3 проекту договору в редакції позивача прямо суперечить розділу 6 ПКЕЕ, враховуючи визнання позивачем наявності в нього субспоживача електроенергії, що у свою чергу підтверджується наявними матеріалами справи.

Такі висновки суду цілком відповідають встановленим обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні відносини, а доводи касаційної на їх спростування фактично зводяться до того, що суди не мотивували свою позицію та позбавили позивача права конкретизувати умови Типового договору, оскільки судом викладені мотиви прийняття рішення щодо спірних пунктів, а роз'яснювати чому суд керувався саме такими мотивами при прийнятті рішення, він в силу ст. ст. 84, 105 ГПК України не зобов'язаний.

Разом з тим, зобов'язуючи саме ПАТ "Азот", який є позивачем у справі, укласти з ПАТ "Черкасиобленерго" договір на певних умовах, судами було порушено вимоги ст. 1 ГПК України щодо права на судовий захист господарюючого суб'єкта, адже захист права полягає у застосуванні примусових заходів щодо його реалізації відносно зобов'язаної особи з метою відновлення порушеного права, тобто неможливо захистити порушене право, зобов'язуючи позивача здійснити певні дії на його відновлення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову у позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" передбачено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, але всупереч зазначеним вимогам судове рішення не містить висновків з приводу всіх спірних умов договору.

Враховуючи викладені вище порушення норм матеріального та процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно з'ясувати відповідність запропонованих сторонами редакцій спірних пунктів договору змісту Типового договору про постачання електричної енергії і в залежності від встановленого прийняти законне та обгрунтоване рішення, яке міститиме висновки з кожного спірного пункту договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційні скарги публічних акціонерних товариств "Черкасиобленерго", "Азот" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 08 листопада 2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року у справі за № 925/714/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддяМ.ОстапенкоСуддяП.ГончарукСуддяЛ.Стратієнко